UK Україна переможе
(0)

Зателефонуйте нам

+38 (098) 644 00 33 +38 (098) 644 00 50

Ваша заявка успішно прийнята!

Очікуйте дзвінок оператора.

ТМ «БУДМІКС»: все що ми робимо, створено з повагою до людей.

Війна продовжує трясти вітчизняний бізнес і вчить підприємців діяти в цілком нових обставинах. Хтось згортає свою справу, та декому вдається зберегти потенціал. До яких нестандартних рішень російський ворог спонукає український бізнес і чого вже не буде як раніше? Читайте - інтервю з засновником ТМ «БУДМІКС» Миколою Яблонським.

 

  • Як вас застала війна в компанії? Якими були ваші перші рішення?
  • Почувши цю новину вранці 24 лютого, я скликав термінову нараду, щоб спланувати подальші дії. Мені нічого не залишалося як тимчасово зупинити всі процеси, адже тоді не було розуміння, що насправді на нас чекає. Зо два тижні наша команда підтримувала моральний дух одинодного у спільному робочому чаті, ми спілкувались. Було помітно, що в моїх людей наростає тривога, страх і розпач. Тоді я запропонував колективу виходити на роботу і  продовжувати жити максимально повноцінним життям, на скільки це було можливо. І моє рішення підтримали.  Зараз я усвідомлюю, що саме праця допомогла людям швидше вийти зі стану шоку, адже кожен думав як далі виживати, заробляти, утримувати сім’ї.

 

  • Ви ввійшли в «робочу колію», але чи вдавалось працювати як зазвичай, до повномасштабної війни? Чи потрібна була комусь ваша продукція, чи була можливість її доставити?

 

  • Дійсно, ми опинились в цілком нових для нас обставинах. Було дуже складно вирішити те, що раніше вважали банальними робочими моментами. Як доставити продукцію до магазинів, якщо в країні дефіцит палива?  Чи є гарантія, що доїхавши до замовника в іншу область, водій зможе повернутись до дому? Ми робили те, що і всі інші українці: займали черги на АЗС, заправлялись, скільки можна було на цей час і робили максимум, який могли.

 

  • Складна логістика це, мабуть не єдині ускладнюючі робочі обставини, які на вас чекали?

 

  • Так, адже почалися нестабільні часи і в наших клієнтів. Деякі власники магазинів зачинилися на невизначений період. Скажімо, у когось в колективі працювало 90% жінок і в перші дні війни вони виїхали за кордон. Підприємець залишився сам на сам, робота була паралізована.  Також масова мобілізація в країні змусила багатьох підприємців зупинити бізнес. Все це спонукало нас приймати нестандартні рішення, бо ринок збуту почав зазнавати змін.  Хоча були й позитивні моменти. Так склалося, що напередодні війни ми зробили підсвідомо правильний крок, замовивши багато сировини, що дозволило компанії продовжувати безперебійне виробництво не менше півроку. Це, можна вважати, також фактор, який врятував бізнес від зупинки: люди працювали, це вселяло надію, що найважчі часи ми зможемо пережити і все буде добре.

 

  • Тобто, з першого дня війни, у вас жодного разу не виникало думки, що бізнес треба зупинити?

 

  • Приблизно через місяць після початку повномасштабної війни, влада записала низку мотиваційних звернень до українців.  Це теж було поштовхом для підприємців   працювати далі. Адже ви повинні розуміти, що бізнес це не лише про гроші, а й відповідальність перед людьми. Як тими, хто в тебе працює, так і твоїми клієнтами, кінцевим споживачем. Зупинити процес означає залишити найманих працівників без зарплати, іншого підприємця без асортименту товару, якусь сім’ю без можливості закінчити ремонт чи будівництво, якого хтось дуже чекає. Зрештою, це означає залишити країну без стабільної економіки, що має ще глобальніші наслідки.

 

  • ТМ «БУДМІКС» чи ПП «Екопал груп» загалом мали раніше  робочі зв’язки з росією?

 

  • Абсолютно жодних. Це була моя принципова позиція – виробляти  українську продукцію з вітчизняної сировини, на яку наша земля, промисловість щедра і багата. І навіть коли ми розробляли упакування, я більше схилявся до думки, щоб дублювати основні написи англійською, але точно не російською мовою. На моє переконання   всі, хто купує наш продукт в Україні, повинні розуміти рідну мову.

 

  • Чи довелося вам, зважаючи на ситуацію в країні, врізати зарплати працівникам чи оптимізовувати колектив?

 

  • Коли почалася війна я розумів, що ситуація критична. Адже жоден клієнт не поверне заборгованих грошей за продукцію, адже захоче акумулювати ці гроші в себе. Це мене трохи напружило, адже і нашій компанії потрібні були ресурси, для тої ж оплати праці. Та ми нікого не звільняли, на нараді я сказав: все, що ми здобули,  ми здобули разом, це спільна заслуга. Яке б  рішення ви самостійно не прийняли, чи поїхати за кордон, чи піти на фронт, я хочу, щоб ви знали, що я готовий відчинити вам двері цієї компанії, після повернення додому. Наш виконавчий директор пішов добровольцем на фронт, декого мобілізували.  Ми з нетерпінням чекаємо їх в себе, залишаємось на зв’язку.

 

  • У вас не було думки виїхати за кордон і там розгорнути свій бізнес?

 

  • Жодного разу. Попри запрошення і можливість виїхати, моя сім’я точно знала з першого дня війни, що наше місце тут. Ми, звісно, хвилювались про безпеку дітей.  Багато аналізували, спілкувались і наші життєві переконання, принципи, не дали нам права залишити країну. Тому і я і дружина продовжили працювати кожен на своєму економічному полі, не залишаючи рідного міста.

 

 

  • Відбулась, мабуть, внутрішня переоцінка цінностей?
  • Однозначно, як і в бізнесі так і в особистому житті. Я для себе зрозумів, що всі проекти, навколо яких досі вирували ідеї, потрібно призупинити. Мій план – не будувати довгострокових планів, а втримати те, що є.  А в особистому житті я почав більше цінувати сімейні, родинні стосунки. В нестандартних обставинах завжди яскравіше викриваються риси твого оточення, їхні позитивні і негативні якості. І найціннішим, найбільш справжнім здобутком залишається сім’я.

 

  • Які  корективи війна внесла в споживчий попит? Чи змінилась географія чи настрої ваших клієнтів?

 

  • Наразі призупинився процес запуску нових торгових точок, люди не готові вкладати гроші в розвиток, адже час не стабільний. Досі спостерігається дещо депресивний настрій у бізнесових колах, особливо серед підприємців, що працюють ближче до кордонів росії та білорусі. Знизився попит в будівельній галузі загалом, адже наш клієнт це в основному чоловіки. А значна кількість чоловіків зараз захищає Україну. Справи з ремонтами, будівництвом в людей відкладені на потім, призупинено і масштабні будівництва, які вели будівельні компанії. Ми вийшли на рівень, що є суттєво більшим, ніж 50% нашого потенціалу за оцінкою збуту, порівняно з минулим роком. І  я вважаю, що це теж маленька перемога в умовах війни.

 

 

  • Чи розглядає ТМ «БУДМІКС» свою участь і лепту у відбудові країни після війни? Адже нині є регіони, де потрібно все відновлювати, де російським ворогом стерто з лиця землі цілі вулиці, будинки.

 

Так, ми б хотіли брати участь у тендерах, адже впевнені у високих позиціях торгової марки «БУДМІКС». Ми випускаємо продукцію середнього цінового сегменту і преміальної якості. І нині наш продукт є актуальним: це сухі будівельні суміші, зокрема клеї, штукатурки, шпаклівки, матеріали для утеплення фасадів, а також фарби, грунт-фарби та грунтовки

і багато іншого, що потребуватимуть в кожній оселі. Працюючи 11 років на ринку будівельних матеріалів, я завжди керувався принципом – робити справу з повагою до людей. На мені як виробнику лежить велика відповідальність, адже ми потрібні людям на тому етапі життя, коли вони приймають важливі рішення: зробити ремонт, переїзд, будівництво. І, на щастя, нам  вдається зберегти репутацію надійної торгової марки. Ми спілкуємось з замовниками, маємо постійних клієнтів, їх понад 1 000 і отримуємо позитивні відгуки після застосування матеріалів на практиці.

 

 

  • Якщо проаналізувати ринок будівельних матеріалів в Україніву час війни, чи відбулися зміни? Чи зникли певні торгові марки, зайшли нові?

 

  • До війни ринок збуту у нашій галузі був логічно розділеним: ті підприємства, які працювали у Київській, Житомирській області, також ближче до сходу країни, забезпечували попит в своїх регіонах. ТМ «БУДМІКС» орієнтувався і досі працює на ринок західної України. Коли почалася війна, тамтешні підприємства змушені були зупинити роботу в містах активних бойових дій. І навіть після звільнення цих територій, продавати свою продукцію їм  досі не вигідно, адже споживчий попит слабкий, люди повиїжджали з небезпечних регіонів. Тому ці виробники змінили географію збуту, зайшовши на західну частину країни, склавши нам, місцевим виробникам,  конкуренцію.  Я переконаний, що після стабілізації ситуації в країні, все повернеться на свої місця. Виробникам з центральної та східної України менш вигідно доставляти продукцію у Львів, Тернопіль, ІваноФранківськ, Закарпаття, в плані логістики. А нам так само не раціонально доставляти продукцію у східні регіони, адже перевезення на великі відстані підвищують їх вартість.

 

  • Чи доводиться вам  конкурувати з іноземними виробниками? Не секрет, що маємо ще стереотипи щодо «європейське краще ніж українське»..

 

  • Іноземні виробники будівельних сумішей не надто впливають на наш ринок. Ще багато років тому їх було дійсно багато, особливо польської, німецької продукції. Але це був час, коли не було достатньої і якісної пропозиції від вітчизняних виробників. Коли споживач почав порівнювати з сучасними українськими торговими марками, зрозумів, що нема сенсу платити дорожче лише через префікс «євро». Підприємства в Україні почали працювати за новітніми технологіями, удосконаленими рецептурами і клієнти в цьому переконалися на практиці. Так ми значно зменшили іноземну пропозицію з вітрин будмаркетів і нині на галузевих міжнародних конференціях українців ставлять у приклад та підтверджують високу якість української будівельної продукції.

 

 

  • Можливо зараз підприємцям потрібна увага з боку держави, аби втриматись і мати змогу розвиватись далі?

 

  • Я вважаю, що держава на даний момент зробила для бізнесу й так дуже багато. Вона закликає нас працювати, не заважає нам провадити бізнес. Чи можуть нам забезпечити безпеку? Очевидно, на скільки це можливо – так. Також держава зараз дає можливість підприємцям не сплачувати податки і дехто, при потребі, може скористатися цією лояльністю. Наша компанія, не зважаючи на таку можливість, сплачує податки, оскільки я розумію як важливо наповнювати бюджет в складний  час для економіки України. Чи може держава за моїм проханням не забирати працівників на війну?.. Це не можливо, адже потреба в робочій силі є у всіх компаніях. Хто ж тоді буде захищати нас з вами? І власники бізнесу і ті, хто його немає, повинні зрозуміти прості речі: кожен без винятку зараз живе  в дуже непростих умовах, і не потрібно шукати всередині нас причин, бо вони ззовні.

 

 

  • Приємно, що, незважаючи на усі загрози, складні часи для бізнесу, ви все ж таки не втрачаєте оптимізму і раціональності. Можливо у вас будуть поради для тих, хто налаштований менш оптимістично і не в силах позбутись страхів та невпевненості?

 

  •  Потрібно зосередитись на позитивних думках, планувати подальше життя, не зважаючи ні на що. Навіть якщо ви зараз, у цей день чи місяць не можете реалізувати ці плани, у вас буде готова карта для розвитку в найближчому майбутньому. Менше витрачайте часу на інтернет і ту інформацію, яка псує вам настрій, не має підтвердження, адже ми вбираємо у свідомість все це і з цим живемо. Це заважає нам рухатись вперед.  Думайте про свята, про родину, найближчих і найдорожчих людей. Не відмовляйте собі у щасті, адже ви знаєте, що щасливим людям під силу навіть найвеличніші звершення.

 

 

Каталог продукціі
Завантажити повний каталог продукціі у PDF
завантажити